12 червня під егідою ООН починаючи з 2002р .відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею(World Day Against Child Labour) , встановлений Міжнародною організацією праці (далі – МОП), що бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях. Ідея ввести в календар цей День виникла після конференції з боротьби з найгіршими формами дитячої праці та міжнародній конференції з питань дитячої праці, що пройшли в Амстердамі та Осло в 1997р. Зазначені заходи привернули увагу громадськості до необхідності сумісних глобальних зусиль для ліквідації дитячої праці. МОП – одна із найстаріших міжнародних міжурядових організацій, що була заснована ще у 1919р. згідно із Версальським мирним договором. Того ж року МОП прийняла першу свою Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон). Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя, 1920 р.); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева, 1921р.); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева, 1921р.).Зазначені документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини (1959р.) та Конвенції ООН про права дитини (1989р.). Закликаючи світ до здійснення ефективних заходів щодо викорінення примусової, шкідливої та небезпечної праці, а також експлуатації дітей, 17.06.1999р. МОП ухвалила Конвенцію № 182 “Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”. Всі перелічені документи були ратифіковані Україною. Відповідно до зазначених документів неповнолітніх забороняється залучати до найгірших форм дитячої праці, а саме:

1) усіх форм рабства або практики, подібної до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дітей для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

3) використання, вербування або пропонування дітей для незаконної діяльності;

4) роботи, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується,може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Однак за останніми даними МОП в усьому світі понад 215млн. дітей віком від 5 до 14 років працюють, причому 115 млн. з них працюють в небезпечних умовах. Половина – працює повний робочий день, щодня, протягом усього року. Приблизно 50-60млн. з працюючих неповнолітніх – це діти віком від 5 до 11 років, які працюють у шкідливих умовах для їх віку і уразливості. Багато з них фактично не мають часу гратись, ходити в школу, часто – не отримують належного харчування і догляду.

В Україні згідно ст.188 Кодексу законів про працю України(далі – КЗпПУ) загальний вік прийому на роботу обмежений – з 16 років. Однак є винятки. Так, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу неповнолітні із 15 років. Для учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів по досягненню ними 14 років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, допустимо працювати у вільний від навчання час,за умови, що це не буде порушувати процес навчання.

ВКЗпПУ також прописані права неповнолітніх:

забороняється залучати неповнолітніх до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, зокрема до підземних робіт,підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми для даної статі та віку (ст.190), до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст.192);

скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) складає 24 години на тиждень, для осіб віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень(ст.51);

при скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата виплачується в таму ж розмірі, що і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи(ст.194);

щорічні відпустки надаються за заявою неповнолітніх у зручний для них час(ст.195).

Наказом МОЗ України №59 від 22.03.1996р. «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми» встановлені гранично допустимі норми ваги вантажу, який можна підіймати та переміщати неповнолітнім в залежності від їх статі та віку (Табл.1, Табл.2). Слід зазначити, що докладене м’язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу не повинно перевищувати граничної норми ваги, а тривалість переміщення – не довше 3хв., з обов’язковим подальшим відпочинком – не менше 2хв.Висота підіймання вантажу не повинна перевищувати 1м, а відстань переміщення – не більше ніж на 5м.

При прийнятті рішення щодо працевлаштування дитини обов’язково враховуються також її вихідні індивідуальні фізичні та психологічні можливості. Потрібно пам’ятати, що зростаючий організм більш чутливий до несприятливих чинників оточуючого середовища, що можуть згодом призвести як до перевтоми, зниження рівня успішності, так і до частих захворювань, розвитку хронічних патологій, а неокріпла дитяча психіка – сприятлива до всього нового, як доброго, так і поганого.